ДЕСТРУКТИВНА ПОВЕДІНКА ПІДЛІТКІВ
Сутність, особливості, індикатори
Уже стало аксіомою, що підлітковий період життя людини є найбільш бунтівним і ризикованим. Батьки, вчителі стверджують, що дитина, яка ще вчора була слухняною й милою, ставши підлітком, поводить себе вкрай різко і навіть небезпечно. Ризиковані дії дитини можуть бути проявом імпульсивності або ознаками деструктивної поведінки.
Деструктивна поведінка – це руйнівні дії підлітка (вербальні чи практичні), які можуть бути спрямовані на самого себе або зовнішній світ і проявлятися в нападах агресії, гніву чи ворожості.
Тобто головною ознакою деструктивної поведінки є її руйнівний характер, спрямований на будь-що: стосунки, злагоду, здоров’я, успіх, дружбу тощо, а також фізичні об’єкти.
Перший тип – зовнішньо деструктивна поведінка, цілі якої спрямовані на порушення соціальних норм (моральних, етичних, культурних), прийнятих у суспільстві. Зазвичай такий тип поведінки класифікується як асоціальний. У цьому випадку прояви деструктивної поведінки підлітка можуть стати джерелом підвищеної небезпеки не лише для нього самого, а й для його оточення і суспільства в цілому. Деструктивна поведінка може спричинити й антисоціальних форм вияву, які порушують правові норми і стосовно яких законодавством України передбачено конкретні випадки настання юридичної відповідальності неповнолітніх з 16 років, а за вчинення деяких кримінальних злочинів – з 14. Загалом виділяють цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність.
Прояви зовнішньо деструктивної поведінки:
• умисне заподіяння фізичних збитків іншим людям (побої, хуліганство, крадіжки, вбивство);
• моральне приниження інших людей (участь у булінгу (цькуванні), провокування конфліктів);
• порушення соціальних норм (шкільні прогули або відмова від навчання, ухід із дому, бродяжництво, агресивна поведінка, обман);
• вандалізм (псування неживих предметів, пам’яток культури, історії, витворів мистецтва, графіті (настінні малюнки) непристойного характеру);
• жорстокість до тварин (знущання, тортури, омертвлення);
• екоцид (нанесення збитків об’єктам природи: підпали, забруднення природного середовища, знищення тварин);
• лихослів’я (вживання нецензурної лексики).
Другий тип – внутрішньо деструктивний, спрямований на саморуйнацію та дезінтеграцію власної особистості. Такий тип поведінки надає підліткові у психологічному плані тимчасове короткочасне полегшення, проте заважає вести життя, яке забезпечує його благополуччя.
Прояви внутрішньо деструктивної поведінки:
• зловживання алкоголем/наркотиками, куріння;
• розлади харчової поведінки (переїдання, голодування, недоїдання);
• дії з ризиком для життя (зацепінг, паркур та ін.);
• надмірна видозміна власного тіла (татуювання, пірсинг, шрамування);
• патологічна пристрасть до комп’ютерних та азартних ігор;
• імпульсивна та ризикована сексуальна поведінка (безладні статеві стосунки, проституція та ін.);
• самоушкодження (різання, висмикування волосся, опіки);
• спроба самогубства (навмисне позбавлення себе життя).
Як різновид деструктивної поведінки підлітка виділяють деструктивну поведінку в школі.
5 форм деструктивної поведінки в школі:
1. агресивні дії;
2. руйнування шкільного майна;
3. порушення громадського порядку;
4. протидія авторитетам;
5. саморуйнування.
Бунтарська (протестна) поведінка підлітка стає руйнівною. На які ознаки варто звертати увагу батькам, братам/сестрам, вчителям?
Психологічні ознаки:
• підвищена збудливість, тривожність, яка переростає в грубість, відверту агресію;
• зацикленість на негативних емоціях;
• схильність до депресії і депресивний стан;
• прояв нав’язливих рухів (часте моргання, обкушування нігтів, пересмикування плечима, хмикання чи шмигання носом та ін.);
• нездатність співпереживати, співчувати іншим людям;
• втрата попереднього емоційного контакту з однокласниками і стремління показати свою «безстрашність» оточенню;
• прагнення бути в центрі уваги в будь-який спосіб;
• відлюдькуватість, відчуженість у шкільному середовищі;
• відсутність друзів, низькі комунікативні навички;
• уникнення зорового контакту (відводить погляд, намагається дивитись вниз, собі під ноги).
Зміни у зовнішньому вигляді:
• використання деструктивної символіки у зовнішньому вигляді (одяг з агресивними написами і зображеннями, зміна взуття на більш грубе або воєнізоване);
• наявність (поява) синців, ран, подряпин на тілі або голові;
• небажання стежити за своїм зовнішнім виглядом;
• сліди фарби на одязі, руках (результат використання аерозольних балонів для поширення адрес/реклами місць збуту наркотиків);
• поява у неповнолітнього дорогого взуття, одягу, інших речей, власних коштів, джерело отримання яких він не може пояснити (даний факт може свідчити про отримання доходу від торгівлі наркотиками).
Поведінкові зміни (зовнішні ознаки):
• пасивний протест (втечі з дому, бродяжництво, відмова від прийомів їжі та від спілкування);
• конфліктна поведінка – часті конфлікти з вчителями й однолітками, участь у цькуванні слабших (булінг);
• різкі і несподівані зміни у поведінці (відмова від навчання, участі в шкільних заходах, секціях, пропуски занять з неповажних причин, втрата інтересу до улюбленого навчального предмету);
• прояв інтересу до огидних видовищ, сцен насильства;
• участь у підпалах, розвагах з використанням легкозаймистих та вибухонебезпечних речовин;
• ведення зошита/записної книжки для записує імен інших людей та агресивних висловлювань на їхню адресу або негативних малюнків (може бути ознакою загроз конкретним людям);
• трансляція деструктивного контенту в соціальних мережах (викладання особистих фото, пересилання вподобаних фото, «лайки» подібного контенту);
• нав’язливе малювання страшних/загрозливих картини, монотонне заштриховування паперу;
• участь в утворенні неформальних асоціальних груп однолітків (педагогічно занедбані діти, бездоглядні підлітки, схильні до протиправної поведінки);
• жорстоке поводження з тваринами, бійки з однолітками, іншими людьми;
• наслідування асоціальних форм поведінки «авторитетного» оточення (сліпе копіювання негативних дій, мови, манери одягатися, ін.);
• поява у неповнолітнього (або придбання ним) предметів і речовин, які можуть бути використані для закладки наркотиків (складані складні ножі, що застосовуються для створення отворів в стінах будинків, порожнин в ґрунті (зазвичай на лезі залишаються сліди землі, вапна, бетону або фарби); пластикові пакети малого розміру; аерозольні балони з фарбою, трафарети для поширення інформації/адрес про місця продажу наркотиків);
• використання у розмові нових, невластивих для конкретного неповнолітнього слів, у т.ч. термінів, виразів, кримінального сленгу, вияви незвичної манери говоріння, яка справляє враження «заїждженої платівки» через повторювання ніби завчених текстів.
Системне повторювання деструктивних дій вказує не просто на наявність «нормативних» особливостей підліткового віку, а й засвідчує появу патологічних рис особистісного розвитку.
ВАЖЛИВО! Початкові деструктивні ознаки також мають стурбувати батьків і вчителів, спонукати їх приділити увагу підлітку, з’ясувати причини, аби така поведінка не поглиблювалася і не закріплювалася.
Що відбувається у підлітковому віці?
• фізіологічні та психологічні зміни;
• формування власних поглядів – пошук свого «Я»;
• провідна потреба – в самоствердженні;
• критичне ставлення до настанов дорослих;
• зміни у відносинах з дорослими і однолітками;
• активне життя переміщається з дому в зовнішній світ;
• формування почуття дорослості.
Майже 85% підлітків хоч раз у житті думали про самогубство. Хоча насправді ніхто з цих дітей не хоче вмирати, просто для дитини думки про самогубство – часто єдиний спосіб звернути на себе увагу батьків, крик про допомогу. В 99% випадків суїциду підліток не замислюється про смертельний результат. Психологи зазначають, що підлітковий суїцид – демонстративний. Підліток не розглядає смерть як кінцеву мету: в 99% випадків суїциду дитина не замислюється про те, що це назавжди. Це такий заклик – «зверніть на мене увагу». Вони не розуміють, що це безповоротно, і чекають, що хтось їх врятує.
Пресуїцидальний період
Тривалість – від хвилини до багатьох років.
Переживання:
• синдром очікування;
• відсутність інтересу до життя.
Поведінка:
• антівітальні переживання (відсутність цінності життя);
• внутрішня суїцидальна поведінка.
Суїцидальний період
• Суїцидальні думки;
• Суїцидальні наміри;
• Суїцидальні погрози;
• Суїцидальна готовність;
• Суїцидальні спроби;
• Суїцид.
Поведінка:
• Зовнішня суїцидальна поведінка
У суїцидології для оцінки суїцидального ризику використовують поняття факторів ризику, індикаторів суїцидальної налаштованості і ресурсів.
Ситуації високого суїцидального ризику в дитячому та підлітковому віці (фактори ризику)
• Ситуація «втрати обличчя»;
• Інтернет – переслідування і мобінг;
• Любовні невдачі, труднощі у відносинах, підліткова вагітність;
• Залученість до сект і неформальних груп, в тому числі і в Інтернеті;
• Сексуальне насильство;
• Міжособистісні конфлікти як в школі, так і вдома;
• Уявна або дійсна втрата любові батьків;
• Копіювання поведінки кумирів.
Вікові фактори ризику:
• Потреба в самоствердженні – як наслідок, схильність до ризикованої поведінки;
• «Чорно-біле» бачення світу і подій;
• Низька опірність стресу;
• Прагнення до незалежності;
• Несформована система цінностей;
• Емоційна нестабільність.
Все суїцидальні дії в цьому віці слід розцінювати як справжні і піддавати глибокому аналізу кожен факт замаху на самогубство!
Основні мотиви суїцидальної поведінки підлітків:
• 32 % – образа;
• 30 % – протест;
• 38 % – самотність, сором, невдоволеність собою.
Основні причини самогубств серед підлітків та молоді:
Конфлікти в родині- 56%
Поєднання факторів – 25%
Закоханність – 14%
Психічні захворювання – 4%
Важке соматичне захворювання – 1%
Найбільш небезпечним з точки зору високого ризику суїциду є: формування межевого розладу особистості та підліткові депресії.
Депресія в підлітковому віці
• Має високу поширеність (до 10-15%);
• Має як зовнішні, так і біологічні причини;
• Проявляється періодами зниженого настрою (від 2-х тижнів до декількох місяців), зниженою життєвою активністю і відсутністю інтересу до задоволень;
• Має найвищий суїцидальний ризик серед всіх психічних розладів.
Зараз досить велика проблема – це соцмережі. Там створюються цілі групи, де підлітки один одного підтримують в цьому, обговорюють, як це краще зробити. Але там не сказано, що це вже все, назавжди. Тобто батькам потрібно контролювати і цю частину життя дитини. Ми не можемо просто так взяти телефон дитини і перевірити соцмережі – це його особистий простір. Але якщо у батьків є контакт з дитиною, ви можете попросити його показати, наприклад, які є фото в телефоні. Додайте його у соцмережі до себе в друзі, подивіться, що він постить у себе на сторінці. У цих рамках, звичайно, можна.
На що батьки повинні звернути увагу:
– якщо дитина часто розмовляє про смерть і самогубства;
– якщо прагне усамітнитися під будь-яким приводом;
– міркує на тему: “Я нікому не потрібен”, “Все одно ніхто не буде за мною тужити”;
– дитина робить спроби “попрощатися”: дарує свої речі і улюблені предмети близьким друзям; доводить справи до кінця (віддає чужі речі, мириться з ворогами, прибирає в кімнаті, роздаровує улюблені речі);
– фрази “Завтра мене вже не буде”, “Без мене нічого не зміниться”, “Ти віриш в переселення душ?”;
– непрямі погрози теж повинні насторожити: “набридло жити”, “ситий цим по горло”, “більше ви мене не побачите”, “пожив – і вистачить”, “ненавиджу себе”, “якщо ми більше не побачимося, дякую за все”;
– дитина перестає стежити за собою, відстає в школі або перестає туди ходити.
Що робити батькам:
– потрібно приділити увагу, нерідко виявляється, що в благополучній сім’ї, де батьки занурені в роботу, дитина вчиняє суїцид, тому що «не догледіли»;
– наповнювати реальне життя дитини сенсами;
– дозвольте дитині приводити друзів до себе додому;
– влаштовуйте вдома перегляди фільмів (по черзі дитина і батько вибирають кіно для перегляду);
– знайомтеся з музикою, яку слухає дитина;
– говоріть відкрито з дитиною про смерть і життя, і про суїциди в тому числі;
– цікавтеся шкільним життям дитини, будьте чутливими до історій, які дитина розповідає про інших, можливо вона насправді і каже про себе;
– запевніть дитину, що її оцінки – це не вона сама, її «не успішність» – це досвід життя, а не програна ставка на життя, що сама вона – і є цінність, а обставини змінюються самі або під нашим впливом;
– найважливіше – навчити дитину змалку розмовляти з вами. І, природно, потрібно приділяти більше уваги, придивлятися до дітей в підлітковому віці. Дивитися, в яких соцмережах вони сидять, що пишуть у зошитах.
У випадку, якщо існує реальний суїцидальний ризик або вже відбулася спроба, суїцидологи радять батькам:
1. Першим кроком у запобіганні самогубства завжди буває встановлення довірливого спілкування.
2. Батькам слід подолати ситуацію, коли необхідність бесіди з дитиною про її суїцидальну спробу загострює їхні власні психологічні конфлікти або виявляє якісь їхні проблеми. Слід і в цій ситуації віддавати перевагу бажанню поговорити з сином або донькою і водночас – перемогти страх перед цією бесідою, щоб обов’язково відбулося спілкування й обговорення проблеми.
3. Діти у стані суїцидальної кризи стають надто чутливими, особливо до того, як і що говорять дорослі; тому не можна виливати на дитину несвідому чи свідому агресію; іноді корисною стає невербальна комунікація – жести, доторки.
4. Якщо батьки відчувають, що дитина начебто відхиляє їхню допомогу, пам’ятайте, вона водночас і прагне, і не хоче її; тому для досягнення позитивного результату в діалозі необхідні м’якість і наполегливість, терпіння й максимальний прояв співчуття і любові тощо.
Будьте уважними один до одного, будьте чуйними і пам’ятайте:
Життя – це найбільша цінність! Ми живемо лишень раз! Усім буває тяжко, але це не привід вкорочувати його! Просто всім нам іноді дуже необхідна підтримка. Бережіть рідних, та будьте щасливими заради них!
Любов є той головний інструмент, той рятівний засіб, за допомогою якого вирішується ця жахлива проблема. Обійміть власну дитину, скажіть, що любите її, і ви врятуєте і її і себе.
У разі виникнення важкої ситуації
Ви можете звернутись до:
Національної дитячої «гарячої лінії» 116-111 (цілодобово);
Телефону довіри організації «People in Need» 0 800 210 160 (цілодобово);
Онлайн – платформи «Розкажи мені», де цілодобово надається безкоштовна психологічна допомога https: //tellme.com.ua/.
Практичний психолог Чорноморського
академічного ліцею імені Тараса Шевченка Світлана ДУДКО